Як Росія атакує медичну інфраструктуру України

З 24 лютого 2022 року українські медичні заклади стали ще однією мішенню для росіян. Ці дії РФ за своїми масштабами та системністю можна класифікувати як злочини проти людяності. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я з 24 лютого 2022-го по 27 липня 2023-го Росія 1067 разів атакувала українські медзаклади, інфраструктуру, транспорт, а також медиків та пацієнтів.

«Систематичність та навмисність обстрілів медзакладів та системи охорони здоров’я вказує на те, що тактика схвалена вищим військово-політичним керівництвом РФ і навіть заохочується як спосіб ведення війни та терору цивільного населення», – зазначає Діана Руснак, аналітикиня Українського центру охорони здоров’я (UHC).

Наразі Росія атакує медичні заклади, використовуючи переважно зброю невибіркового характеру – системи реактивного залпового вогню, зенітно-ракетні комплекси С-300, касетні боєприпаси. Водночас є також випадки застосування авіаційної та високоточної зброї. У деяких містах російські атаки знищили майже всю медичну інфраструктуру: протягом березня-квітня 2022 року у Маріуполі російська армія зруйнувала щонайменш 80% медзакладів – амбулаторії первинної медичної допомоги, загальні й дитячі лікарні, пологові будинки та психіатричні заклади.

«Існує багато прикладів таких атак — авіаудар по маріупольському пологовому будинку №3 та Драмтеатру — 9 та 16 березня 2022 року. Також варто згадати атаку на центр Чернігова некерованими авіабомбами 3 березня 2022-го, в результаті якої пошкоджено кардіологічний диспансер. Неможливо оминути й нещодавній обстріл лікарні в Гуляйполі Запорізької області, який стався 9 червня 2023 року. Використання авіації для бомбардування цивільних об’єктів, в тому числі медичних закладів, вказує на навмисний характер атак. Така зброя використовується за координатами та тільки з погодження вищого командування», – пояснює Діана.

Ще один вид російських атак на медичну інфраструктуру – це обстріли автомобілів швидкої, а також атаки на лікарні, які позначені червоними хрестами на білому полотні. Це всесвітньовідомий символ закладів охорони здоров’я, який гарантує захист цих будівель міжнародним гуманітарним правом. Російські військові атакували медичні заклади та автомобілі попри позначення. Український центр охорони здоров’я зафіксував, що протягом березня 2022-го російські війська тричі атакували будівлі Центральної міської лікарні в місті Ізюм, попри те, що медики вивісили біле полотно з червоним хрестом на даху.

Іншим задокументованим випадком став обстріл Баштанської багатопрофільної лікарні ракетою «Калібр» 19 квітня 2022 року. На даху так само був червоний хрест. За словами свідка, перед обстрілом над лікарнею літали російські безпілотники, які могли зафіксувати і полотно і факт роботи медзакладу за призначенням.

За даними правозахисних організацій, Росія використовує атаки на медичні заклади як одну із тактик ведення війни. Так, обстрілів зазнавали лікарні під час чеченських воєн, російсько-грузинської війни, а також протягом конфлікту в Сирії. З 2015-го по 2016-й роки, коли російська армія була залучена у бойових діях найбільше, відбулись 266 обстрілів медзакладів – на сьогодні, це найбільша кількість атак на сирійську медичну інфраструктуру. З початку повномасштабної війни «Український центр охорони здоров’я» вже зафіксував 366 атак на лікарні, 277 з яких зазнали пошкоджень.

Для виправдання агресії російські пропагандисти поширюють наративи про мілітаризацію цих закладів, нібито їх використовують як військові об’єкти. Наприклад, атака на пологовий будинок у Маріуполі 9 березня 2022-го, за словами рф, відбулась, бо там, мовляв, дислокувався полк Азов, а всіх пацієнтів та лікарів вигнали з приміщення.

Водночас російські пропагандисти намагаються звинуватити Збройні сили України у власних злочинах. Ця тактика також використовується для виправдання обстрілів інших об’єктів цивільної інфраструктури. Крім виправдання дій Росії, схема також спрямована на демонізацію української армії та підживлення російського наративу про Україну як «терористичну державу».

Ще один приклад російських воєнних злочинів – захоплення медзакладів на тимчасово окупованих територіях.

«Росіяни на тимчасово окупованих територіях здебільшого діють за такою схемою: спочатку обстрілюють медзаклад, коли він досі виконує гуманітарну функцію чи працює як укриття. Далі – захоплюють будівлю для своїх цілей, а під час відходу навмисно її руйнують та вивозять майно, а після – заміновують територію», – пояснює Діана.

Під час ведення бойових дій навколо міст, медичний персонал та пацієнти, фактично, залишалися сам на сам із ситуацією: їм загрожують обстріли, немає повноцінного доступу до питної води, їжі, засобів гігієни, водо-, тепло- та електропостачання.

«Нас почали дуже погано годувати, кілька разів вимикали електрику і воду. Ми просто замерзали там. Оскільки перестав ходити громадський транспорт, ніхто не приносив передачки. Магазини на території теж не працювали. Скажу без перебільшень – ми голодували. Ми постійно чули вибухи… Одного разу снаряд влучив у наш харчоблок. Нас неодноразово підіймали вночі по тривозі й готували вести в підвал для картоплі, тому що іншого укриття не було. Проте нас так і не відвели туди жодного разу. Дуже тяжко було, коли вимикали воду: це ж туалети, в нас 50 людей. І дуже холодно було. Іноді я просто плакала від голоду», – згадує Олена.

На початку повномасштабної війни та під час окупації вона була на лікуванні в одній із херсонських лікарень.

За даними Українського центру охорони здоров’я, після окупації міста РФ використовує медичні заклади переважно для лікування та реабілітації російських військових. Водночас цивільне населення має проблеми з доступом до медичних послуг.

Однак існує і спротив. Попри обстріли та окупацію, українські медики продовжували працювати та допомагати людям в умовах війни. Головний лікар Ірпінської центральної міської лікарні Антон Довгопол продовжував залишатися з іншими медиками в лікарні, а також координувати роботу медзакладів Ірпеня, Ворзелі та Бучі аж до евакуації з міста, яка відбулась 12 березня 2022 року.

«Ірпінська лікарня евакуювалася 5 березня, коли почались безпосередні обстріли інфраструктури закладу. Ми вирішили вивозити лікарів, щоб ніхто не постраждав. На той момент з міста евакуювали 90% населення. Проте Буча і Ворзель опинилися в окупації. Ворзель нам вдалось евакуювати 9 березня, а Бучу – 12 березня. Тож в окупації ми пробули з 4 по 12 березня. Крім того, що ми евакуювали повністю Бучу, нам вдалося по непогодженому коридору вивезти за собою близько 1000 цивільних», – згадує Антон.

Попри те, що так званий «зелений коридор» було зірвано, медики змогли евакуювати персонал і пацієнтів, коштовне обладнання, а також колону людей, які намагалися виїхати з Бучі.

«Коли ми виходили 12 березня з Бучі, евакуаційний коридор було зірвано. Через те, що ми зібрали велику кількість людей і все ж таки вийшли, росіяни помилково вирішили, що щось змінилося і прийняли нас за офіційний коридор. А коли вже під кінець вони зрозуміли, що коридор був неофіційний, нас обстріляли в районі Житомирської траси. Обстрілювали колону, намагалися розстріляти з танка, але в них нічого не вийшло і ніхто не постраждав, бо там вже був наш блокпост», – зазначає Антон.

Під час окупації в Бучацьку лікарню неодноразово приходили з обшуками російські військові. Всупереч тиску, лікарі змогли переховувати та згодом вивезти до госпіталю поранених військових тероборони. Також машина швидкої продовжувала їздити окупованими територіями Київщини та надавати медичну, гуманітарну та інформаційну допомогу місцевим жителям.

«Єдиний автомобіль, який в період з 4 по 12 березня пересувався регіоном – це швидка допомога, наша. З українським прапором. Ми розвозили гуманітарний вантаж, інформували людей про коридори евакуації, вивозили тяжкопоранених. Двічі була загроза — нас хотіли розстріляти на ній, але не розстріляли», – підсумовує Антон.

За словами Антона, 10 березня 2022 року на території церкви Андрія Первозваного в Бучі було здійснено масове поховання людей, поранених та вбитих російськими військовими поблизу лікарні.

Хоч будівлі медичних закладів у всіх трьох містах були пошкоджені внаслідок обстрілів, вже 1 квітня лікарі повернулися на робочі місця після деокупації Київщини та повністю відновили роботу протягом 2 тижнів.

Медичні заклади мають особливий статус у збройних конфліктах та захищаються міжнародним гуманітарним правом, а також Женевськими конвенціями, які прямо забороняють завдавати шкоди медзакладам, перешкоджати роботі медиків, використовувати лікарні для військових цілей або у ролі «живого щита». Таким чином, систематичні атаки на інфраструктуру охорони здоров’я, пацієнтів та медичний персонал – це черговий воєнний злочин Росії проти України.