Історія Катерини Риндич з Харкова, яка пережила бомбардування Північної Салтівки

Ще 23 лютого 65-річна харків’янка Катерина Риндич спокійно гуляла в парку Горького та ні про що погане не думала. Ввечері жінка лягла спати, а вранці прокинулась від вибухів та телефонних дзвінків.

“Я не очікувала взагалі, що може бути війна. Почалася паніка: що, куди, кому дзвонити? Донька зателефонувала, каже: “Мама, ми збираємось у бомбосховище. Поїхали з нами”. Але я вирішила залишитися вдома”, — пригадує Катерина.

У перші дні російські військові найбільше бомбили Північну Салтівку. Катерина теж жила на Салтівці, але старій. Однієї ночі вона почула, як щось летить і свистить. Вийшовши зранку на вулицю, жінка побачила шибки, що валялись на землі, та розбитий від вибуху магазин. Також щось горіло по вулиці Блюхера, і весь район був у диму.

Від обстрілів Катерина ховалась у підвалі свого будинку. Час від часу жінка вибігала, щоб купити щось дітям у бомбосховище. Та магазинах уже особливо нічого не було: якісь консерви, пряники. Щодня була стрілянина, систематично щось горіло.

“У нашому районі снаряд упав перед школою по вулиці Гарібальді, де навчався мій онук. Дякувати Богові, спочатку на дорозі вибухнув, але потім таки потрапив у будівлю школи. За моїм будинком теж вибухнув снаряд. Там убило п'ятьох людей, зокрема вагітну жінку”, — розповіла Катерина Риндич.

У квартири обох доньок Катерини також поцілили снаряди, онуки були дуже налякані й панікували. Тож 5 березня разом з дітьми та онуками Катерина виїхала з Харкова.

“На вокзалі ми стояли дуже довго, бо людей виїжджало багато. Ще й погода була жахлива: наші сумки стояли на снігу, а на них сиділи вкриті пледами діти. Мабуть, годин п'ять ми сиділи так на платформі. Над нами літали літаки, а ми не знали, наші це чи ні. Було страшно”, — згадує Катерина. Зараз родина перебуває у Львові.

Раніше Катерина Риндич ставилася до росіян нормально, адже народилась на кордоні України з Росією. Російські діти навіть навчалися у школі Катерини.

“Але те, що вони вчинили з нашою країною, — просто нестерпно, — говорить жінка, — Заберіть своїх дітей, вони теж гинуть тут! Наші гинуть, і ваші гинуть! І все це через вашого недоумка Путіна. Невже вам не шкода своїх дітей та онуків? Ви вбиваєте дітей, безневинних людей! І взагалі, хіба дитячі садки, школи, торговельні центри, парки — це військові об'єкти? Екопарк розбомбили, звірів повбивали! Зупиніть свого “звіра”!”

Матеріал створено на основі свідчень, зібраних документаторами Харківскої правозахисної групи в межах глобальної ініціативи T4P (Трибунал для Путіна).