Історія Миколи з Харкова, який пережив жахи війни
АВТОР:
До 23 лютого Микола зі своїм сином займався ремонтами квартир. 24 лютого чоловік прокинувся, не розуміючи, що відбувається. Він почув якісь чи то вибухи, чи то грім. Раптом перші ракети полетіли на військові об'єкти. Росіяни вдарили по Харківському танковому училищу, кадетському корпусу, зруйнували ринок. Потім снаряди попали і в житловий будинок, пошкодили супермаркет. Також росіяни зруйнували корпус слідчого ізолятора. Микола не знає, скільки заарештованих там було.
Потім почалися потужніші обстріли. Микола розповів, що російські військові бомбили місто так, що це важко описати. “Гуло щодня по кілька разів на день. Не пам'ятаю, якого числа, о десятій ранку я розмовляв із сином телефоном. Я почув, що гудять винищувачі над хатою. Кричу: “Сину, нас бомблять!”
Ракета пройшла майже над хатою та поцілила в приватний сектор біля вокзалу. Вибух був такої сили, що будинок Миколи трясло. На вулиці було видно чорний дим, а частки попелу залітали на Миколине подвір'я.
Одного дня, згадує Микола, на центральну площу міста прилетіла авіабомба. Там стояв волонтерський намет, і бомба влучила саме в нього. “А що залишилося від Салтівки… Росіяни знищили практично цілий мікрорайон.”
“Багато людей загинуло. Одна дівчинка йшла з кров'ю на нозі. Люди стояли в черзі за продуктами, і поруч влучив снаряд. Бабусі відірвало ногу, а кров бризнула на дівчинку. Дівчинка була шокована, їй років 15-16,” - пригадав Микола.
Дуже постраждала Олексіївка, П'ятихатки. Там немає військових об'єктів, лише житлові будинки. Микола розповів, що перед війною в Харкові саме зробили хороші дороги, а парк Горького був неначе Діснейленд. “Все, що можна було знищити, - все знищили.”
В Миколи є двоюрідна сестра, яка мешкає в Архангельську, Росія. Вона йому сказала, що він - Бандера, що бандерівці вбили її діда. Микола запитав: “Ти хоч колись бандерівців в очі бачила, ти хоч розумієш, хто такий Бандера? Чоловіка скільки років немає, а ви його боїтеся досі. Ви там божевільні!”
Але доводити щось було марно, у багатьох росіян промитий мозок. Більше Микола із сестрою не спілкувався. “Я дуже хочу, щоб усе, що вони (росіяни) зробили, їм повернулося. А більше я не хочу нічого”.
Матеріал створено на основі свідчень, зібраних документаторами Харківської правозахисної групи.
These pictures are created by artificial intelligence. They are NOT real. They are illustrations of the stories we tell. Most of these stories could not have been fixed by the camera. At the same time, there is documentary work by hundreds of Ukrainian and international photographers who produce real, and so much painful, documentation of this war. Check photographs by Oleksandr Glyadelov, Maksym Dondiuk, Mstyslav Chernov and Yevhen Malolietka, Andriy Dubchak, Yulia Kochetova, and many others.